Природа, листя, квіти, ліс, гори, весь цей великий і живий світ — саме з цього народжуються мої ідеї. Я можу годинами дивитись, як сонце пробивається крізь листя або як виглядає перша трава після зими. Для мене це не просто картинка — це щось, що резонує всередині, щось, що хочеться зберегти і передати далі. І саме так народжуються мої прикраси — не з голови, а з відчуття

Nature, leaves, flowers, forests, mountains — all of this vast living world is where my ideas are born. I can watch for hours as sunlight filters through the leaves or how the first blades of grass look after winter. For me it's not just a picture — it's something that resonates deep inside, something I want to preserve and pass on. That's how my jewelry is born — not from the mind, but from feeling.

Зараз людство трохи відвернулось від природи, перестало її помічати. Ми живемо в містах, дивимось у телефони, поспішаємо — і десь між усім цим втрачаємо зв'язок з чимось дуже важливим. З тим, що було поряд завжди. І мені здається, що це відчуження — одна з причин, чому багатьом так важко і порожньо всередині. Ми просто забули, звідки ми

Nowadays humanity has drifted a little away from nature, stopped noticing it. We live in cities, stare at phones, rush around — and somewhere in between we lose our connection to something very important. Something that was always right there. I think this disconnection is one of the reasons so many people feel lost and empty inside. We've simply forgotten where we come from.

Тому мені здається важливим повертати цей зв'язок хоча б таким способом. Мені хочеться, щоб людина, яка тримає мою прикрасу, хоч на секунду це теж відчула та повернулась до чогось глибинного всередині себе

That's why I feel it matters to bring back this connection, even in a small way. I want the person who holds one of my pieces to feel it too — even for just a moment — and to return to something deep within themselves.

Багато хто питає, як я почала цим займатись, однак чіткої відповіді на це питання я не маю. Все сталось само собою — доля. Якщо відповідати ширше, то під час початку повномасштабної війни я переїхала у Львів. Незабаром мало бути моє день народження, і на нього я дуже хотіла каблучку з гранатом — досі пам'ятаю її дизайн, кожну деталь. І якось так сталось, що я потрапила на закинутий завод, у якому люди облаштували собі багато майстерень. Там у кожному кутку хтось малював, медитував, щось кроїв або ліпив — кожен був зайнятий своєю справою, і в цьому було щось дуже надихаюче. Ось так я потрапила у ювелірну майстерню — і яке було моє здивування, коли саме там виготовлялась партія тієї каблучки, яку я хотіла придбати за тиждень. Звучить ніби казка, але так воно і було

Many people ask how I got into this, but I don't have a clear answer. It just happened — fate. To give more context: when the full-scale war began I moved to Lviv. My birthday was coming up and I really wanted a garnet ring — I still remember the design, every detail. Somehow I ended up at an abandoned factory that people had converted into lots of small workshops. In every corner someone was painting, meditating, cutting fabric or sculpting — everyone busy with their own thing, and there was something deeply inspiring about it. That's how I wandered into a jewelry workshop — and imagine my surprise when the very ring I'd been planning to buy that week was being made right there in small batches. It sounds like a fairy tale, but that's exactly what happened.

Тож я провела в тій майстерні приблизно 2–3 дні, постійно спілкуючись з ювеліром і вбираючи кожну дрібницю. Тут дуже важливо сказати, що майстерня була в гаражному приміщенні — такому, де багато інструментів та різного багажу творчих людей, де пахне металом і чимось справжнім. А мені дуже подобається цей вайб, ця атмосфера, де щось народжується, дихає… Тож мені це дуже сподобалось, і десь за пів року я вирішила придбати свої перші інструменти

I spent about 2–3 days in that workshop, constantly talking with the jeweler and absorbing every little detail. I should mention that the studio was in a garage-type space — full of tools, the accumulated baggage of creative people, and the smell of metal and something real. I love that vibe, that atmosphere where something is being born and breathing… I fell in love with it, and about half a year later I decided to buy my first set of tools.

Не можу сказати, що якби я туди не прийшла — то не почала б цим займатись. Бо я ніколи не можу всидіти на одному місці, і мені подобається щось нове та творче. Раніше мені все дуже швидко набридало, тому що мені легко давалось — але з ювелірною справою все зовсім інакше. Тут є глибина. Є куди рости, є що пізнавати — і це мене тримає. Мені ще рости й рости, тож сподіваюсь, що ви будете рости зі мною

I can't say that if I hadn't gone there I would never have started. Because I can never sit still in one place and I'm always drawn to something new and creative. In the past I'd get bored quickly because things came easily to me — but jewelry is completely different. There's real depth here. Room to grow, things to learn — and that's what keeps me going. I still have so much growing to do, and I hope you'll grow alongside me.

Я щиро вдячна всім, хто підтримує мене та мою творчість — це для мене дуже цінно і справді мене наповнює. Кожне ваше тепле слово, кожна фотографія, на якій ви носите мої прикраси — це для мене більше, ніж просто реакція. Це відчуття, що я роблю щось справжнє і що воно резонує

I'm truly grateful to everyone who supports me and my work — it means so much and genuinely fills me up. Every kind word, every photo of you wearing my pieces — it's more than just a reaction to me. It's the feeling that I'm making something real, and that it resonates.

Дякую, що ви є

Thank you for being here